Таким чином, аналіз отриманих результатів дослідження показав, що в активній фазі пологів спостерігається загальне підвищення активності показників симпатоадреналової системи в обстежених жінок. Під час дії на організм екстремальних факторів (в нашому випадку — пологів) неспецифічні реакції стресу спрямовані, передусім, на стимуляцію енергетичного забезпечення пристосувальних процесів, у якому провідну роль відіграють катехоламіни та глюкокортикоїди, ща надходять у кров у великій кількості. Кортизол прямо або опосередковано регулює всі види обміну речовин і фізіологічні функції, підвищує чутливість адренорецепторів до катехоламінів, збільшує синтез адреналіну в наднирниках. Адреналін, у свою чергу, підвищує збудливість нервової системи, швидкість рефлекторних процесів і ефективність пристосувальних реакцій. Норадренергічні нейрони блакитної плями мосту мозку, утворюючи численні колатералі у спинному мозку і стовбурі, мозочку, таламусі, мигдалинах, гіпокампі і корі великих півкуль разом із дофамінергіченими нейронами середнього мозку утворюють медіальний пучок, із збудженням якого пов'язано виникнення емоцій. Ці нейрони активізуються при стресовій ситуації, причому їхня модулююча дія спрямована не на стимуляцію, а на зменшення активності тих ділянок мозку, які вони іннервують. Від передньої частки гіпоталамусу нервовими відгалудженнями відбувається активація гіпофізу, який виробляє окситоцин і вазопресин [2]. Саме цей механізм із початком переймів змінює спрямування обміну речовин, при цьому зростає інтенсивність біохімічних реакцій для енергозабезпечення матки, яка впродовж багатьох годин пологової діяльності безперервно скорочується, розслаблюється і знову скорочується.
Емоції, що виникають у цей період, відіграють у цьому процесі важливу роль. Страх і очікування сильного болю в пологах, безумовно, негативні емоції, що визначають розвиток усього комплексу соматовегетативних проявів.
При тривалих, негативних емоційних станах, які повторюються багатократно, нейромедіаторна інтеграція емоційного збудження може приймати застійну форму, що породжує емоційний стрес.
У досліджуваних нами групах рівень стресу був більш виражений у жінок, які народжували традиційно (група порівняння). При аналізі в підгрупах цієї групи у роділь екстернального типу відмічалися високі концентрації адреналіну (р<0,05) та кортизолу у порівнянні з жінками з нормальним рівнем суб'єктивної оцінки, що свідчить про напруження систем адаптації. У жінок інтернального типу спостерігалася інша картина: на тлі значного підвищення рівня адреналіну вміст кортизолу був зниженим, що ілюструє ознаки розвитку дистресу. Таку ж тенденцію було виявлено в основній групі у жінок інтернального типу, але рівень А у них був достовірно нижчим, а кортизолу — вищим, ніж у групі порівняння. Роділлі екстернального типу основної групи мали більш значні ознаки стресу, ніж жінки з нормальною суб'єктивною оцінкою подій, що відбуваються, але показники А і кортизолу були достовірно
нижчими, ніж в групі порівняння. Такі різниці, на нашу думку, пов'язані із психоемоційними особливостями суб'єктивної оцінки і переживання важливої події в житті будь!якої жінки, тобто пологів.
Відомо, що в процесі формування адаптаційних механізмів в організмі, крім гормонів стресу, також виробляються речовини антистресового захисту [4, 5]. Функціональний стан цієї системи у жінок, які приймали участь у дослідженні, оцінювався за вмістом серотоніну і β!ендорфіну.
Серотонін є нейротрансмітером як для центральної нервової системи, так і периферійних тканин. Кількість серотонінергічних нейронів у мозку невелика. В той же час дана система відрізняється різноманітністю рецепторів (на сьогодні відомо 16 типів), які розрізняються за своєю побудовою та властивостями. Серотонін перешкоджає проявам агресивної поведінки, гальмує передачу сигналів від рецепторів болю та є частиною антиноцицептивної системи, яка знижує поріг сприйняття болю, обмежує збудження адренергічних центрів, сприяє скороченню гладких м'язів судин, кишечника, сечовидільної системи, матки [2, 5, 7].
У жінок основної групи середній показник концентрації серотоніну був достовірно вищим, ніж у таких групи порівняння — 278,53±6,02 проти 209,44±3,20 нг/мл відповідно, а найбільш низький його рівень спостерігався у роділь інтернального типу групи порівняння — 192,06±13,41 нг/мл. В основній групі у жінок з інтернальним типом контролю рівень серотоніну був достовірно вищим (p<0,05), але при цьому достовірно нижчим у порівнянні з роділлями екстернального та нормального локус!контролю цієї групи (таблиця).
В основній групі співвідношення А/cеротонін у жінок інтернального типу також було достовірно вищим у порівнянні з жінками нормального та екстернального рівня суб'єктивного контролю — 43,53±1,18 проти 10,80±0,80 і 25,69±1,35 відповідно, в групі порівняння зберігалася така ж тенденція, але показники були достовірно вищими — 62,45±1,94 проти 18,90±0,59 і 35,91±1,36.
Підвищення концентрації серотоніну в крові роділь, на думку авторів, носить компенсаторний характер. Організм таким чином обмежує надмірне збудження адренергічних центрів і перешкоджає розвитку вираженої стресової реакції. Однак зниження цього показника у жінок інтернального типу як в основній, так і в групі порівняння свідчить про недостатність компенсаторних можливостей та імовірний розвиток дистресу.
Опіоїдні пептиди, одним з яких є β!ендорфін, виконують роль медіаторів і модуляторів синаптичної передачі, забезпечують функцію протибольової системи мозку.
Крім того, вони беруть участь у регулюванні адаптивної поведінки і реакції організму на стрес, модулюють виведення гормонів адено- і нейрогіпофізу. Їх синтез збільшується при певних емоціональних станах, стресі, тривалих фізичних навантаженнях, у вагітних перед пологами і в пологах, що призводить до підвищення рівня больової чутливості. Баланс між відчуттям болю і суб'єктивною оцінкою встановлюється за допомогою лобних ділянок мозку, що беруть участь у процесі сприйняття больових імпульсів [2, 5, 6].
Рівень β-ендорфіну у роділь всіх підгруп основної групи був достовірно вищим, ніж в групі порівняння, і достовірно відрізнявся тільки у жінок з екстернальним та нормальним типами (таблиця).
Організм людини є складною саморегулюючою системою, якій притаманна регуляція життєвих процесів, що дозволяє пристосовуватися до умов існування, які постійно змінюються. Він сам обирає та підтримує величезну кількість функцій, змінює їх залежно від власних потреб, що дозволяє забезпечувати оптимальний характер функціонування всіх органів і систем.
Таким чином, під впливом емоціогенних стимулів на тлі існуючих біологічних або соціальних потреб та імовірнісної оцінки їхнього задоволення в мозку виникає нейромедіаторна інтеграція емоційного збудження, що визначає розвиток усього комплексу соматовегетативних проявів і формує певний рівень готовності та підтримки адекватної пологової діяльності. Стійкість до емоційного стресу в значному ступені залежить від індивідуальних особливостей процесів саморегулювання функціональних систем організму жінки.
Висновки
Результати дослідження функціонального стану стрес-реалізучої та стрес-лімітуючої систем в активній фазі пологів показали, що у жінок, які народжували при підтримці чоловіка, вміст гормонів стресу був достовірно нижчим, ніж у пацієнток, які народжували традиційно.
Поряд із цим, рівень стрес!лімітуючих гормонів був достовірно вищим, причому більш виражені зміни спостерігалися у роділь з екстернальним та інтернальним типами суб'єктивного контролю.
Таким чином, можна зробити висновок, що усереднені дані не можуть бути використані для виявлення істинної природи емоційного стресу і його впливу на перебіг та завершення пологів.
ЛІТЕРАТУРА
1. Нейрогуморальні механізми адаптації організму вагітної і плода до родового стресу / Дашкевич В.Є., Савченко С.Є., Янюта С.М. та ін. // Перинатологія та педіатрія. — 2001. — № 4. — С. 48—50.
2. Нормальная физиология человека: Учебник для высших учебнызаведений / Под ред. Б.И. Ткаченко. — 2!е изд., исп. и доп. — М.: ОАО «Издательство «Медицина»», 2005. — 928 с.
3. Практикум по психологии / Под ред. Г.С. Никифорова. — СПб.: Питер, 2005. — 352 с.
4. Психофизиология / Под ред. Ю.И. Александрова. — СПб.: Питер, 2007. — 464 с.
5. Обезболивание родов / Кулаков В.И., Серов В.Н., Абубакирова А.М. и др. — М.: Триада!Х, 2002. — 152 с.
6. Сидорова И.С. Физиология и патология родовой деятельности: Учебное пособие. — М.: Мед. информю агентство, 2006. — 240 с.
7. Юматов Е.А. Нейромедиаторная интеграция эмоционального возбуждения и механизмы устойчивости к стрессу // Вест. РАМН. — 1995. — № 11. — С. 9—16.
8. Янюта С.М., Присажнюк В.П. Особливості адаптації вагітних до дії хронічного психоемоційного стресу // Вісн. Наук. досліджень. — 2006. — № 2. — С. 95—96.